У першу неділю березня в ізмаїльському кінотеатрі «Україна» поряд з сеансами художнього кіно двічі поспіль відбулася демонстрація документального фільму «Мiсце сили». Обидва рази глядацький зал був практично повний. Фільм, який був знятий в 2018 році, демонструвався в день святкування звільнення Болгарії від османського ярма.

Півторагодинна картина про яскраву самобутність болгарського села Криничне Болградського району знята і презентована за підтримки громадської організації «Центр розвитку Бессарабії». Прем’єра фільму «Місце сили» в Ізмаїлі була за рахунком четвертою. До цього картина вже мала великий успіх в столичному Будинку кіно, в Одесі і в самому Криничному.

У залі були присутні діти і люди похилого віку, зацікавлені глядачі і ті, хто донині не знав нічого про фільм, мешканці сіл та люди з міст, болгари за походженням і представники інших національностей.

У своєму короткому і хвилюючому виступі, випереджаючи показ фільму, його автор Тетяна Станева підкреслила своє бажання позначити особисту національну самоідентифікацію, а також важливість для кожного не втратити себе, свою винятковість в нинішньому глобалізованому світі.

Меценат і натхненник кінопроекту «Місце сили» Віктор Куртєв акцентував увагу на тому, що подібні проекти будуть реалізовуватися і в подальшому. Їх мета – показати світу, хто ми і що собою представляємо, позначити свою унікальність, щоб наші діти могли пишатися історією своїх предків.

Глядачі дуже жваво сприймали те, що відбувалось на екрані, і по закінченню сеансу всім їм було про що задуматись. Адже ідея фільму, враховуючи, що він має конкретну прив’язку до населеного пункту з 200-річною історією, полягає в тому, що кожне нинішнє і наступні покоління незалежно від етнічного походження не повинні забувати своє коріння і втрачати родові традиції.

Не було нікого, кому би не сподобався показ фільму. Обидва сеанси завершилися оплесками на адресу творців. Молоді глядачі були під глибоким враженням представлених фактів. Багатьом дорослим фільм допоміг знайти відповіді на хвилюючі питання, вселив небайдужість до минулого. Свідомість кожної присутньої літньої людини наповнилося спогадами і надією.